ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА: АКАДЕМІЧНА СВОБОДА І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ
На відміну від шкіл, заклади вищої освіти виявилися краще підготовленими до впровадження дистанційної освіти. Звісно, лише співати оди онлайн-навчанню не варто: крім необхідності володіння відповідними технічними засобами і доступу до того ж таки інтернету, постають нові вимоги до форми роботи та мотивації як студентів, так і викладачів. Наше видання поспілкувалося із представниками вишів і дізналося, як заклади перейшли на інший формат роботи, якими є її особливості й чи треба остерігатися заміни традиційної освіти дистанційною.
Чи несподіваним став перехід до виключно дистанційного навчання – про це запитуємо в Сергія Омельчука, першого проректора Херсонського державного університету.
НЕСПОДІВАНКА ДЛЯ ВСІХ
– Ситуація, в якій опинилася країна, є несподіваною для всіх. І на рівні готовності до серйозних змін поведінки, і на психологічному рівні тощо. Але викладачі університетів повинні не втрачати свого професіоналізму по відношенню до здобувачів вищої освіти, – відповідає він.
Розвиток дистанційного навчання розпочався у ХДУ ще у 2014 році, коли у закладі ухвалили відповідне внутрішнє положення.
– І потроху, поступово ми почали працювати над розробленням і запровадженням дистанційних курсів, – розповідає Сергій Аркадійович. – Таке навчання відбувається на нашому офіційному веб-ресурсі – KSU Online, побудованому на платформі Moodle. Цей ресурс організовує дистанційну освіту студентів денної і заочної форм навчання, передбачає обмін інформацією як між викладачем і студентом, так і між самими студентами. До того ж одна із сильних сторін цієї системи – широкі можливості для комунікації та взаємодії учасників освітнього процесу. KSU Online підтримує обмін файлами будь-яких форматів. Сервіс розсилки дозволяє оперативно інформувати всіх учасників курсу або окремі групи про поточні події.
Тож іще до початку карантинних заходів упроваджувалися елементи дистанційного навчання, працівники вишу наповнювали платформу контентом – лекційними матеріалами, елементами практичних занять тощо.
– Із кожним роком відсоток самостійної роботи, яку має виконати студент, зростає, – констатує Сергій Омельчук. – А в нинішніх реаліях у системі KSU Online студенти перейшли винятково на дистанційний режим роботи. До речі, в нас зберігається розклад занять, що був до карантину. За допомогою платформи Zoom проходять лекції, під час яких викладач може бачити студентів, а також проводяться онлайн-консультації.
Але ж, звичайно, не всі студенти мають технічну можливість навчатися у такому ритмі й форматі.
– За час карантину ми виявили ту невелику кількість здобувачів освіти, які з об’єктивних причин не можуть отримувати знання у режимі онлайн, – каже Сергій Аркадійович. – І ми розробляємо систему заходів, аби після закінчення карантину вони змогли повноцінно ввійти у річище навчального процесу.
Також на кожному факультеті були створені офіційні Viber-групи, які адмініструють декани, – вони діляться актуальною інформацією щодо всіх аспектів життєдіяльності факультетів.
За словами першого проректора, для закладу вищої освіти актуальною є і система отримання зворотного зв’язку й контролю.
– У нас започаткована практика ведення електронних журналів, що розміщені на Google-дисках і доступні лише для авторизованих користувачів. Так студенти отримують інформацію про рівень оцінювання їхніх здобутків, – продовжує Сергій Омельчук.
На дистанційні рейки перейшов не лише освітній процес. Наприклад, Музейно-архівний центр ХДУ пропонує екскурсії та лекції онлайн, а для отримання зворотного зв’язку – участь у різноманітних вікторинах і конкурсах. Започатковано чимало флешмобів соціально-гуманітарного спрямування.
До речі, до створення елементів дистанційної освіти долучилися і студенти – учасники творчої студії StudTV. Майбутні журналісти, зокрема, допомагають викладачам створювати відеолекції.
– Частина молоді, яка здобуває фах журналіста, на випускних курсах проходить у творчій студії практику. І коли постала нагальна потреба прискорити створення дистанційного навчального контенту, до цього активно долучилися студенти зі StudTV, вони допомагали викладачам різних спеціальностей, – розповідає перший проректор. – Однак із посиленням карантинних вимог і задля збереження здоров’я така робота призупинилася.
ЧАС ПОКРАЩУВАТИ НАВИЧКИ
Під час карантину варто не лише вчити, а й учитися. У Херсонському державному університеті активно ведеться робота з інформальної освіти науково-педагогічних працівників університету в період карантину.
– Для повноцінного переходу на організацію дистанційного навчання наші співробітники проводять тематичні онлайн-курси, на яких демонструють інструментарій такої форми занять, а також – способи його використання, – пояснює Сергій Аркадійович. – Під час карантину ми пропонуємо поза графіком підвищення кваліфікації покращити власну цифрову, медійно-професійну і власне професійну компетентності.
Перед професорсько-викладацьким складом університету постало чітке завдання: зорієнтуватися на розробленні методичних рекомендацій із дистанційного навчання. Це може бути, наприклад, створення практичного порадника для студента, розрахованого на самостійне оволодіння практичними навичками дистанційного засвоєння навчального матеріалу, або розроблення тематичного електронного освітнього ресурсу тощо.
– Такі методичні напрацювання можуть допомогти не тільки нашим викладачам, а і працівникам інших закладів вищої освіти країни, – підсумовує Сергій Омельчук.
ОЧНУ ФОРМУ НЕ ЗАМІНИТИ
Навчання у закладі вищої освіти – це не лише теорія, а й практика.
– У Національному університеті біоресурсів і природокористування відбувається навчання за близько 50 спеціальностями, більшість із яких – прикладні, технологічні. Тож ніколи тільки онлайн-навчання не стане замінником звичному, очному, – зауважує Оксана Зазимко, начальник навчального відділу НУБіП, доцент кафедри технології конструкційних матеріалів і матеріалознавства. – Адже професійна підготовка майбутніх агрономів, біотехнологів, лісівників, лікарів ветеринарної медицини, інженерів-механіків, конструкторів енергетиків, автоматників, тваринників вимагає потужної лабораторної і практичної бази, і лекції можуть складати лише 30–40 відсотків навчального часу. А всі навички відпрацьовуються в навчально-наукових лабораторіях, навчально-дослідних господарствах тощо, яких на сьогодні в університеті достатньо.
Попри орієнтування на практичну складову підготовки студентів, вимушене дистанційне навчання не застало НУБіП зненацька. Адже вже більш як п’ять років у виші дуже активно працюють на потужній платформі дистанційного навчання – Moodle E-Learn, а для якісного викладання лекційного матеріалу студентам та забезпечення зворотного відеозв’язку використовуються електронні ресурси Zoom, Cisco WebEx Meeting тощо. Тож теоретичну складову освіти студенти можуть опановувати і під час вимушеної самоізоляції.
КУРСІВ БІЛЬШЕ, НІЖ ДИСЦИПЛІН
– Нині в університеті вивчаються понад 2200 дисциплін, а електронних навчальних курсів створено близько 2800 – тобто навіть більше! Наприклад, на кафедрі вищої математики, як і на багатьох інших, є кілька працівників, які створили альтернативні й авторські E-Learn курси. На платформі є всі лекції, практичні, тести для модульного контролю та завдання для самоперевірки, – розповідає Оксана Володимирівна.
Звісно, не можна не зважати на те, що багато студентів вишу – вихідці із сіл або невеликих містечок нашої країни, де нині можуть бути проблеми з доступністю до всесвітньої мережі. Зрозуміло, що хороші викладачі зважають на можливості, які мають їх студенти.
– Я, наприклад, веду дисципліну «Матеріалознавство», – продовжує Оксана Володимирівна. – Є кілька студентів у групі, котрі поїхали додому, в село. Я їм надсилаю завдання, зокрема й електронною поштою, спілкуюся у Viber-групі, яку ми створили зі старостами, дехто виконує завдання від руки, фотографує і надсилає свої відповіді, котрі я перевіряю. Іноді для цього їм потрібно навіть залазити на горище будинку – щоб «упіймати» інтернет. Тобто університет забезпечує можливості максимально, проте у кожного студента в такий непростий час – різні можливості скористатися цими напрацюваннями. Є діти, які лишили власні стаціонарні комп’ютери у гуртожитку – не змогли вивезти, коли спішно їхали додому. Але ми враховуємо всі нюанси і гнучко підходимо до кожного випадку.
Звісно, дистанційне виконання лабораторних робіт та практичних завдань, поданих на електронній платформі, не замінить реальну, власноруч виконану роботу. Як же надолужити відсутність лабораторних та практичних занять? У планах вишу – коли закінчиться карантин, отримані в дистанційний спосіб знання студенти мають закріпити на практиці шляхом інтенсивного проведення протягом двох тижнів лише лабораторних та практичних занять (без лекцій).
– Якщо вдасться продовжити на два тижні семестр (який, за планом, закінчується 16 травня), студенти відпрацьовуватимуть саме лабораторно-практичні заняття, – розповідає Оксана Зазимко. – Було б ідеально, якщо б це вдалося, і вже після такої роботи складалася б екзаменаційна сесія. Але, звісно, все залежатиме від епідеміологічної ситуації та рішень уряду.
КОЛИ ЗНАДОБИВСЯ «РЕЗЕРВНИЙ ФОРМАТ»
Система дистанційного навчання у «пілотному» режимі у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» була запроваджена понад 10 років тому, розповідає проректор з наукової та міжнародної роботи закладу Світлана Сівіцька.
– Така система у нашому виші функціонує за ініціативи ректора університету професора Володимира Онищенка з 2010 року. І ми її активно використовували, зокрема, під час «енергоощадних канікул» у 2013 році, коли в кінці січня – на початку лютого на кілька тижнів практично повністю переходили на такий формат навчання. Ця система розроблена на платформі Moodle під потреби нашого університету.
За словами Світлани Павлівни, платформа оперативно наповнюється курсами, які викладаються в університеті у звичному форматі.
– На початку року викладачі наповнюють відповідні дистанційні курси, актуалізують існуючі. Тобто такий «резервний формат» у нас є постійно готовим, – каже вона. – Тому під час карантину у повному обсязі можна користуватися дистанційними курсами – відповідно до навчальних планів. Зауважу, що це – не лише записані відеолекції та різноманітний навчальний матеріал. Платформа дає змогу проводити онлайн-заняття, під час яких викладач може бачити, хто зі студентів до нього приєднався, і спілкуватися у форматі чату. А ми – адміністрація закладу – можемо бачити, як саме проходить таке навчання, чи проводяться лекційні заняття за розкладом, як перевіряються практичні завдання тощо. Це – необхідна умова забезпечення якості надання освітніх послуг.
Поліпшувати якість дистанційної освіти Полтавській політехніці допомагають і програми залучення до викладання науковців і провідних фахівців нафтогазових компаній – у режимі онлайн. Наприклад, днями для студентів і науково-педагогічних працівників вишу прочитав лекцію «Основи моделювання родовищ» знаний міжнародний експерт програмних продуктів компанії Schlumberger Бранімір Цвєткович. Також у такому форматі проходять лекції, що їх читають фахівці-практики, які працюють на потужних підприємствах нафтогазового комплексу.
– Тобто ми піклуємося не лише про мінімальне виконання навчального плану, а й про постійне підвищення професійного рівня наших викладачів та студентів, про те, щоб вони володіли актуальною інформацією про галузь, яку вивчають, – зауважує Світлана Павлівна.
ДОПОМАГАЮТЬ СВІДОМІ КОМПАНІЇ
А як університет планує практичну роботу?
– Сподіваємося на досить швидке завершення карантину. Лабораторні заняття, які вимагають особистої присутності в університеті, перенесені на кінець червня. Після чого студенти складатимуть поточну чи підсумкову атестацію, – відповідає проректор.
Допомогти в навчанні під час карантину зголосилися і потужні компанії галузі. Наприклад, для зменшення негативного впливу пандемії на освітній процес та виконання дослідницьких робіт в університетах компанія Schlumberger відкрила тимчасовий безкоштовний доступ до своїх програмних продуктів. Тож студенти можуть скористатися опцією віддаленого доступу до сучасних лабораторій 3D-моделювання та 3D-візуалізації, що застосовується для аналізу і знаходження найбільших ресурсів газу для майбутнього видобутку. Раніше робота з цими ресурсами була доступною лише в лабораторіях університету.
– Чудово, що багато підприємств розуміють важливість корпоративної соціальної відповідальності, – коментує Світлана Сівіцька. – Тож в умовах карантину наші студенти, скориставшись цією можливістю, зможуть виконати відповідні лабораторні роботи вдома, на своєму комп’ютері.
Проректор зауважує, що реалізація стратегії «Електронний університет» є одним зі стратегічних завдань перспективної програми розвитку закладу до 2022 року.
– Як бачимо, життя ставить перед нами нові вимоги, а ми використовуємо цей період для вдосконалення і розвитку, – посміхається Світлана Павлівна. – Переконана, що це йде на користь.
МОЖЛИВОСТІ ВІД COURSERA
Багато університетів під час вимушеної роботи в режимі онлайн не лише активізують дистанційну освіту власними ресурсами, а й залучають додаткові можливості. Мова йде про використання всесвітньо визнаних ресурсів цієї форми освіти, зокрема – платформи Coursera. На час карантинних заходів у зв’язку з поширенням COVID-19 ця платформа надала можливість безкоштовного доступу для студентів до 3800 курсів, 400 спеціальностей від провідних університетських та галузевих партнерів ресурсу.
Одним із перших у нашій країні такою можливістю скористався Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
– Наш студентський парламент і центр комунікації побачили оголошення про те, що Coursera у межах проведення кампанії, присвяченої соціальній відповідальності, а саме – боротьби з пандемією, оголошує про безкоштовний доступ для навчальних закладів, – розповідає проректор із науково-педагогічної роботи КНУ Володимир Бугров. – Аби скористатися пропозицією, було необхідно надіслати офіційний запит від адміністрації вишу, в якому аргументувати, чому саме закладу потрібна така допомога. Переписка тривала кілька днів, адже і адміністрація Coursera працює у дистанційному режимі й не встигала оперативно опрацювати всі запити.
На третій день надійшла остаточна відповідь – і Володимир Анатолійович став адміністратором доступу до Coursera від КНУ.
Що ж було потрібно зробити слухачам, щоб отримати доступ до безкоштовних курсів Coursera for Campus? Перше: заповнити онлайн-форму та дочекатися листа-запрошення на вказану при реєстрації електронну пошту. Друге: після отримання листа перейти за посиланням та заповнити персональний профіль. Третє: обрати курс із каталогу платформи і почати його проходити.
Важлива деталь: не тільки студенти зацікавилися таким навчанням – на курси Coursera зареєструвалися близько 350 викладачів і співробітників КНУ. Тобто і багато педагогів розуміють, що під час карантину є шанс підвищити власний професійний рівень. Чи, принаймні, подивитися, як викладають конкретні теми працівники знаних європейських та американських університетів.
Один з обов’язкових елементів роботи – перевірка, чи ті, хто зареєструвалися, є студентами (викладачами) університету. Проректор зауважує, що серед них – представники майже всіх спеціальностей і факультетів вишу. Спочатку було побоювання, що такі курси будуть цікавими лише «технарям» чи студентам, які вивчають природничі науки. Але ні: серед активних користувачів – студенти, які вивчають і соціальні науки, і право.
На моніторі комп’ютера Володимира Бугрова – адміністративна панель доступу до курсів Coursera.
– Станом на дев’яте квітня надіслано 6838 запрошень тим, хто зареєструвався. З них 5000 уже почали проходити курси. Пройдено 20174 уроки, на це учасники витратили 15907 годин, – коментує він.
До речі, є студенти, котрі за перші кілька днів пройшли обрані курси повністю (щоправда, ці заняття були досить легкими) й отримають сертифікат від Coursera. Зрештою, такі сертифікати матимуть набагато більше активних студентів КНУ. Чи зарахуються вони у виші?
– Під час скайп-наради з керівниками факультетів ми погодили таку послідовність дій: кожна кафедра визначає для студента можливість зарахування того чи іншого сертифіката і погоджує це з навчальним відділом університету, – розповідає Володимир Анатолійович. – Адже ні деканат, ні тим більше ректорат не можуть оперативно опрацювати зміст тих чи інших курсів.
Одним із показників ефективності запроваджених рішень є якісний зворотний зв’язок. Тож у КНУ розпочалося і триває анкетування студентів щодо якості забезпечення дистанційної освіти в університеті: їх просять розповісти, наскільки результативним було проходження дистанційних курсів, як вони ставляться до такого формату роботи, що дізналися нового тощо.
– Після завершення карантину ми плануємо ґрунтовно вивчити увесь отриманий досвід, бо є робота, яку доцільно переносити виключно в онлайн. Також треба зрозуміти, які сервіси є найоптимальнішими для конкретної роботи у дистанційному режимі, – резюмує Володимир Бугров.
ПРОСТІР АКАДЕМІЧНОЇ СВОБОДИ
Заклади вищої та фахової передвищої освіти не вперше стикаються з необхідністю дистанційного навчання, переконаний генеральний директор директорату вищої освіти і освіти дорослих Міністерства освіти і науки України Олег Шаров.
– Грип у 2009 році, холодові карантини в 2015–2016 роках, досвід тимчасово переміщених закладів в умовах російської агресії, розвиток дистанційної форми здобуття освіти, реакція на наступ електронного навчання тощо примусили більшість закладів до розроблення різноманітних систем дистанційного навчання як доповнення або тимчасової альтернативи традиційному аудиторному навчанню, – пише у мережі Facebook Олег Ігорович. – Онлайн-навчання в українських вишах реально функціонує, що дивує налаштованих на суцільний негатив медійників. Жодної централізованої платформи чи єдиних підходів тут не існує, і це дуже добре, бо кожний заклад, кафедра, викладач мають достатньо простору для реалізації своєї академічної свободи. Інша справа, що якість і результативність цієї роботи може бути дуже різна, а оцінка поточної самостійної роботи студентів залишається слабким місцем для багатьох закладів і викладачів.
Не викликає сумнівів вирішальний вплив карантину на другий семестр, але це не звільняє учасників освітнього процесу від обов’язку належно вчити і вчитися, зауважує генеральний директор директорату вищої освіти і освіти дорослих МОН.
– Наріжний камінь листа від 27 березня 2020 року №1/9-178 – необхідність виконання кожним здобувачем освіти індивідуального навчального плану. Досягнення цієї мети може відбуватися в різні способи, що дозволяє кожному закладу освіти реалізувати свою академічну автономію та врахувати різноманітні особливості, – наголошує Олег Шаров. – Лист не є нормативним документом, але дозволяє уникнути невизначеності та звірити годинники при ухваленні управлінських рішень. Для багатьох важливо, що атестаційні іспити та захист кваліфікаційних робіт «під час заборони на відвідування закладів освіти її здобувачами (не інакше!) можуть проводитися дистанційно (у синхронному режимі!) із забезпеченням надійної автентифікації здобувачів та жорсткого дотримання карантинних вимог усіма учасниками освітнього процесу». Це не стосується лише єдиних державних кваліфікаційних іспитів та захистів дисертацій на здобуття наукових ступенів.
Максим КОРОДЕНКО
№ 15 від 13 квітня 2020 року
Ukrainian
English