Після тижня перебування у Львові на навчанні в Український католицький університет – робочі вихідні в Одесі, де вдруге долучився до Південного фестивалю рідної мови на базі Культурний центр UNION. Цьогоріч разом із доцентом університету, головою спілки письменників Херсонщини Василь Загороднюк.
Для мене – це продовження важливої професійної та громадянської розмови. Представляючи спільноту Херсонський державний університет, мав честь виступити спікером першої панельної дискусії — регіонального діалогу «Південь України разом: Одеса – Херсон – Миколаїв».
Ключові напрями панелі — спільні виклики культурної політики; мова як стратегічний ресурс ідентичности, реінтеграційних процесів; розвиток мовних процесів — стали рамкою й для мого виступу й виступів колег Тарас Кремінь, Февзі Мамутова, Інни Пономаренко.
Наголосив на тому, що в умовах війни мова перестає бути лише культурним маркером — вона стає інструментом безпеки, солідарности й довіри. Це простір, у якому формується відчуття належности до спільноти.
Говорили про те, що Одеса, Херсон і Миколаїв мають не лише спільну історію викликів, а й потенціал спільної мовної стратегії. Південь України — багатомовний, але саме українська мова є чинником консолідації та стратегічного розвитку.
Підкреслив важливість системної роботи: від освітніх програм до підтримки локальних ініціатив, від академійного середовища до громадських просторів. Мовна політика має бути не реактивною, а проактивною.
Насамкінець запропонував долучити до фестивалю й Запоріжжя як регіон, що представляє також Південь України.
Дякую організаторам Віолетта Царькова, Andrei Yaryomenko за довіру та можливість бути частиною цієї розмови вже вдруге.